Соколині гори

Пішохідна екологічна стежка "Соколині гори" отримала свою назву від однієї з найвищих гір, яка стрімко підіймається над Случем і називається гора Сокіл і від ландшафтного заказника місцевого значення «Соколині гори».

Екологічна стежка "Соколині гори" є оздоровчо-пізнавальною.

Загальна протяжність маршруту стежки становить 2,7 км. Тривалість подорожі екологічною стежкою за середньої швидкості руху становить 3,5 години. Маршрут проходить по Ландшафтному заказнику «Соколині гори», який займає 380га Жовтневого лісництва Соснівського держлісгоспу на лівому березі р. Случ на схід від смт. Соснове, 65га схилів правого берега річки Случ біля с. Маринин. Ці мальвничі місця понад Случем називають ще "Надслучанською Швейцарією". Розповідаючи про заказник, обійтися без захоплюючих епітетів неможливо, бо іншого пейзажу, схожого на цей, в області нема. Як пише Андрієнко: «Полісся - це рівнини, місцями заболочені, річки з низькими берегами, невисокі піщані горби-дюни, порослі сосною... А тут високі стрімкі скелі, вузька, затиснута між крутими прямовисними берегами, схожа на каньйон долина, звивисте русло річки, швидка течія, на дні кам'яні брили». Случ, пробиваючи собі дорогу, врізалася у західну окраїну Українського кристалічного щита, пройшла через древні граніти та гнейси і створила на своїх берегах круті урвища. Ніби з якоїсь далекої екзотичної країни примандрував у Березнівський район такий незвичайний ландшафт, який і називають Соколиними горами, в зв'язку з тим, що тут люблять гніздитися соколи, один з яких і зображений на древньому гербі Губкова.

Легенда про Соколині гори

 «Жив собі князь в замку, який знаходиться в с. Губків, Березнівського району. Була у нього дуже гарна дочка, яка любила бідного хлопця з другого берега. А коли злі язики сказали про це її батькові, тоді він так розгнівався, що посадив свою улюблену дитину у найвищу вежу. Він гадав, що вона розлюбить того бідного хлопця. Але їх кохання було настільки гаряче, що вночі вони перетворювались у соколів і вилітали на зустріч. А коли про це дізнався її батько, тоді вже він не витримав свого гніву й прокляв їх. Закляття батька були настільки сильними, що молодята більше ніколи не могли стати людьми і навіки залишились соколами і поселились в горах, які відтоді стали Соколиними».